Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ)Мальтаро Максим Іванович
Стать: Чоловіча
Мати - Мальтаро Тетяна В'ячеславівна
Батько - Мальтаро Іван Олександрович
Зріст та вага: 179см 90кг
Дата народження:
Вік: 30 (01.09.1994)
Місце народження: м.Харків
Національність: Українець
Місце проживання: м.Дніпро
Захоплення: Карате, плавання, шахи, перегляд фільмів, комп'ютерні ігри, прогулянки на свіжому повітрі, катання на велосипеді, на лижах.
Сімейний стан: є дівчина
Статура: Міцна
Колір очей: Зелені
Зачіска: Класична
Відмітні знаки: Міцної статури, але в той же час не товстий, без бороди і вус, світле волосся, зелені очі і світла шкіра.
Характер: Суровий
Страхи: Темряви, орахнофобія.
Дитинство
Максим народився в сім'ї медиків Мати Тетяна корена Харків'янка 57 років була терапевтом в дитячій лікарні але колись вона потрапила в ДТП і загинула, батько Іван корений Харків'янин 59 років військовий медик він і досі працює на передовій біля міста Донецьк, брат Андрій тренер з Кікбоксингу в нього свій клуб "Аркада" до нього на тренування ходять діти від 3 до 16 років. А жили вони в місті Харків 19 лютого 1994 року в будинку його тепер вже покійної бабусі. Провів там своє раннє дитинство до того, як пішов до школи. В 3 місяці у нього виріс перший зуб. А в 1.5 місяці він почав ходити. Але ходив він ще не сильно. Нормально ходити він почав у 2 роки. Коли йому було 3 роки, народився молодший брат Андрій. Вони з ним у дитинстві дуже багато грали. В дитячий садок він не ходив, оскільки його готувала до школи бабуся. Коли йому виповнилося 6 років, він разом з батьками і братом переїхали до міста Дніпро і почав жити в будинку номер 115 на 4 поверсі. Ще він почав грати у футбол і його команда стала фаворитом турніру але у наступному турнірі він получив травму і у 5 років йому довелося закінчити з футболом. У 7 років пішов до школи, почав цікавитися карате, плаванням і шахами. Його брат також почав зацікавлюватися спортом, а саме кікбоксингом. Вони з ним тренувалися перед змаганнями. Він навчався в початковій школі на одні п'ятірки. Досягнув успіхів у карате і отримав коричневий пояс, а в шахах отримав другий юнацький розряд. У третьому класі зі ним трапилася одна неприємна історія. Він випадково втратив ключі від квартири, і його батькам довелося міняти замок в квартирі.У 10 років йому подарували його перший телефон SONY Erickson. У 11 років він зламав руку і йому пришлось залишити карате на 2 місяці. У 12 років він став кандидатом у майстера спорту по каратє.В 13 років він вперше спробував покурити.А ще потрапив до компанії бандитів які потім вкрали гроші в магазині і їх посадили. А так як його не було у той момент посадити його не змогли.
Юність і доросле життя
У середній школі він покинув шахи і плавання, але продовжив займатися карате. Отримавши чорний пояс у цьому виді спорту. Також в 14 років він почав заробляти свої перші гроші, роздаваючи листівки та розклеюючи оголошення. Пам'ятаю, що, заробивши свою першу тисячу гривень, він купив собі і своєму одинадцятирічному братові чіпси і пляшку Кока-коли. Він також досить добре навчався в школі (четвірки були лише з хімії). Виконував майже всі домашні завдання. Успішно склав ДПА і перейшов в 10 клас. Але в ньому він майже все час їздив на змагання з карате і пропустив дуже багато тем. Дивом закінчив той рік без трійок. У 11 класі вирішив серйозно взятися за навчання і віддавати йому дуже багато часу. Здавати на ЗНО вирішив суспільствознавство і історію, щоб пов'язати своє життя з юриспруденцією. Зміг завдяки грамотним репетиторам скласти ЗНО в сумі на 289 балів по 3 предметах і поступити на бюджет в Дніпровський юридичний університет. Успішно вивчився там, закінчивши з червоним дипломом бакалаврат і магістратуру. Після цього успішно склав на водійські права. Але в його житті настав ще один проблемний момент: військкомат. Ведучи велику небажану армію. Але і це йому вдалося вирішити тим, що віддав військовому лікарю 10000 гривень на заміну тому, що він мені поставив категорію негідний і видав мені військовий квиток. Завдяки цьому його взяли на роботу в уряд області відразу на посаду секретаря. Потім я завдяки наполегливій праці зміг піднятися до адвоката і депутата. На роботі у нього не було нестандартних ситуацій, і все йшло, як по маслу. У 21 рік він купив собі машину Mercedes-Benz Geländewagen.
Сучасний час
Зараз він депутат, і йому дуже подобається його професія. Кожен день він їде в уряд з бажанням змінити життя мешканців області на краще. І мені це вдається. Його мрія - це стати мером міста Дніпра. Кожного тижня в п'ятницю він замовляє суші і роли додому і приводить всіх своїх друзів. Він все ще живе в 115 будинку, але вже не разом з батьками, а в квартирі на поверсі вище. Він підтримую зв'язок з татом, усіляко йому допомагає, спілкується зі своїм молодшим братом, який вирішив стати лікарем і скоро закінчить аспірантуру в медичному університеті. Також він зовсім недавно знайшов в інтернеті дівчину Машу, яка його полюбила і скоро до нього переїде. Сподівається, що у них з нею складеться щаслива сім'я.
Зараз йому 30 у нього є Mercedes-Benz Geländewagen але більш новий.
Залишаючись відданим своїй мрії та родині, Богдан Мальтаро пройшов шлях від талановитого хлопчика Харків'янина до визнаного депутата, активного громадянина та професіонала у справі, яку обрав для себе. Максим дуже пишається своєю родиною. Його характер дуже змінився з спокійного до суворого.
Стать: Чоловіча
Мати - Мальтаро Тетяна В'ячеславівна
Батько - Мальтаро Іван Олександрович
Зріст та вага: 179см 90кг
Дата народження:
Вік: 30 (01.09.1994)
Місце народження: м.Харків
Національність: Українець
Місце проживання: м.Дніпро
Захоплення: Карате, плавання, шахи, перегляд фільмів, комп'ютерні ігри, прогулянки на свіжому повітрі, катання на велосипеді, на лижах.
Сімейний стан: є дівчина
Статура: Міцна
Колір очей: Зелені
Зачіска: Класична
Відмітні знаки: Міцної статури, але в той же час не товстий, без бороди і вус, світле волосся, зелені очі і світла шкіра.
Характер: Суровий
Страхи: Темряви, орахнофобія.
Дитинство
Максим народився в сім'ї медиків Мати Тетяна корена Харків'янка 57 років була терапевтом в дитячій лікарні але колись вона потрапила в ДТП і загинула, батько Іван корений Харків'янин 59 років військовий медик він і досі працює на передовій біля міста Донецьк, брат Андрій тренер з Кікбоксингу в нього свій клуб "Аркада" до нього на тренування ходять діти від 3 до 16 років. А жили вони в місті Харків 19 лютого 1994 року в будинку його тепер вже покійної бабусі. Провів там своє раннє дитинство до того, як пішов до школи. В 3 місяці у нього виріс перший зуб. А в 1.5 місяці він почав ходити. Але ходив він ще не сильно. Нормально ходити він почав у 2 роки. Коли йому було 3 роки, народився молодший брат Андрій. Вони з ним у дитинстві дуже багато грали. В дитячий садок він не ходив, оскільки його готувала до школи бабуся. Коли йому виповнилося 6 років, він разом з батьками і братом переїхали до міста Дніпро і почав жити в будинку номер 115 на 4 поверсі. Ще він почав грати у футбол і його команда стала фаворитом турніру але у наступному турнірі він получив травму і у 5 років йому довелося закінчити з футболом. У 7 років пішов до школи, почав цікавитися карате, плаванням і шахами. Його брат також почав зацікавлюватися спортом, а саме кікбоксингом. Вони з ним тренувалися перед змаганнями. Він навчався в початковій школі на одні п'ятірки. Досягнув успіхів у карате і отримав коричневий пояс, а в шахах отримав другий юнацький розряд. У третьому класі зі ним трапилася одна неприємна історія. Він випадково втратив ключі від квартири, і його батькам довелося міняти замок в квартирі.У 10 років йому подарували його перший телефон SONY Erickson. У 11 років він зламав руку і йому пришлось залишити карате на 2 місяці. У 12 років він став кандидатом у майстера спорту по каратє.В 13 років він вперше спробував покурити.А ще потрапив до компанії бандитів які потім вкрали гроші в магазині і їх посадили. А так як його не було у той момент посадити його не змогли.
Юність і доросле життя
У середній школі він покинув шахи і плавання, але продовжив займатися карате. Отримавши чорний пояс у цьому виді спорту. Також в 14 років він почав заробляти свої перші гроші, роздаваючи листівки та розклеюючи оголошення. Пам'ятаю, що, заробивши свою першу тисячу гривень, він купив собі і своєму одинадцятирічному братові чіпси і пляшку Кока-коли. Він також досить добре навчався в школі (четвірки були лише з хімії). Виконував майже всі домашні завдання. Успішно склав ДПА і перейшов в 10 клас. Але в ньому він майже все час їздив на змагання з карате і пропустив дуже багато тем. Дивом закінчив той рік без трійок. У 11 класі вирішив серйозно взятися за навчання і віддавати йому дуже багато часу. Здавати на ЗНО вирішив суспільствознавство і історію, щоб пов'язати своє життя з юриспруденцією. Зміг завдяки грамотним репетиторам скласти ЗНО в сумі на 289 балів по 3 предметах і поступити на бюджет в Дніпровський юридичний університет. Успішно вивчився там, закінчивши з червоним дипломом бакалаврат і магістратуру. Після цього успішно склав на водійські права. Але в його житті настав ще один проблемний момент: військкомат. Ведучи велику небажану армію. Але і це йому вдалося вирішити тим, що віддав військовому лікарю 10000 гривень на заміну тому, що він мені поставив категорію негідний і видав мені військовий квиток. Завдяки цьому його взяли на роботу в уряд області відразу на посаду секретаря. Потім я завдяки наполегливій праці зміг піднятися до адвоката і депутата. На роботі у нього не було нестандартних ситуацій, і все йшло, як по маслу. У 21 рік він купив собі машину Mercedes-Benz Geländewagen.
Сучасний час
Зараз він депутат, і йому дуже подобається його професія. Кожен день він їде в уряд з бажанням змінити життя мешканців області на краще. І мені це вдається. Його мрія - це стати мером міста Дніпра. Кожного тижня в п'ятницю він замовляє суші і роли додому і приводить всіх своїх друзів. Він все ще живе в 115 будинку, але вже не разом з батьками, а в квартирі на поверсі вище. Він підтримую зв'язок з татом, усіляко йому допомагає, спілкується зі своїм молодшим братом, який вирішив стати лікарем і скоро закінчить аспірантуру в медичному університеті. Також він зовсім недавно знайшов в інтернеті дівчину Машу, яка його полюбила і скоро до нього переїде. Сподівається, що у них з нею складеться щаслива сім'я.
Зараз йому 30 у нього є Mercedes-Benz Geländewagen але більш новий.
Залишаючись відданим своїй мрії та родині, Богдан Мальтаро пройшов шлях від талановитого хлопчика Харків'янина до визнаного депутата, активного громадянина та професіонала у справі, яку обрав для себе. Максим дуже пишається своєю родиною. Його характер дуже змінився з спокійного до суворого.